Лют 17

День Соборності України.

Отображается файл "S1052975.JPG"

Нещодавно наша держава відзначала особливе свято – День Соборності України. В ньому відобразилася головна особливість багатостраждальної долі української держави, нашого народу. З нагоди Дня Соборності України 16 лютого в бібліотеці Центру дитячої та юнацької творчості відбувся захід «Соборна. Вільна. Неподільна! Моя Україна», присвячений цьому дню.

Організатором заходу виступила бібліотека ЦДЮТ,  зокрема завідуюча бібліотекою Тетяна Обща та бібліотекар Наталія Кошовська. Захід був проведений у формі пізнавальної бесіди і завершився цікавою вікториною-квестом.

Отображается файл "S1052983.JPG"

На вікторину-квест та бесіду були запрошені учні 8-Г класу гімназії №9. Учням розповіли про цікаві факти з історії виникнення та святкування Дня Соборності. Також учні позмагалися між собою в знаннях з географії та історії України, української мови та державної символіки.

Лют 07

5 людей, чьи имена стали нарицательными.

 Меценат

Гай Цильний Меценат — римский государственный деятель.

5 людей, чьи имена стали нарицательными

Меценат по сути был министром культуры, хотя такой должности в те времена не было

Доверительные отношения с Октавианом Августом позволяли ему высказывать по многим вопросам свое особое мнение, которое могло не совпадать с позицией императора. Меценат по сути был министром культуры, хотя такой должности в те времена не было.

Continue reading

Лис 17

Працівники бібліотеки ЦДЮТ, запрошують……

Багата славетними іменами наша батьківщина. Сьогодні в  Україні працюють учені та лікарі, спортсмени, музиканти та співаки, поети і актори, яких знає весь світ, які продовжують прославляти нашу Україну своїми досягненнями. Днями бібліотекарі Центру дитячої на юнацької творчості Наталія Кошовська та Тетяна Обща завітали в гості до 8 класу ЗОШ №26, щоб разом пригадати чи познайомитись хоча б з деякими нашими відомими сучасниками і дізнатися про них щось цікаве.

Захід був проведений в форматі гри-репортажу. Дітям показували або читали щось цікаве про ту чи іншу людину, а вони відгадували хто це, чи про кого йде мова. Згадали таких відомих особистостей як Богдан Ступка, Ліна Костенко, Олег Блохін, Василь Вірастюк, Святослав Вакарчук, Андрій Скрябін, Павло Резвой, Джамала, Ада Роговцева та багато інших.

Діти дізналися багато нового про, здавалося б, всім знайомих сучасників та залишилися задоволені цікаво проведеним часом.

Лис 15

Бібліотека ЦДЮТ відзначала 90-річчя улюбленого казкового персонажа всіх дітлахів.

Нещодавно в бібліотеці Центру дитячої та юнацької творчості  пройшла вікторина-презентація для школярів молодшого віку, присвячена 90-річчю Вінні Пуха – героя відомих творів Алана Мілна.

Гості заходу, учні четвертого класу школи №21,  мали змогу  ближче познайомитися з автором книги, дізнатися  історію появи на світ героїв повісті, пограти у вікторину та переглянути фрагменти улюблених мультфільмів. Діти активно відповідали на запитання, підспівували героям та розважалися.

Захід провела бібліотекар Кошовська Наталія Анатоліївна за підтримки завідуючої бібліотекою Общої Тетяни Григорівни та культорганізатора Кузнєцової Наталії Віталіївни.

Вер 29

Творчий та життєвий шлях М. Грушевського.

unnamed

З нагоди 150-ої річниці від дня народження Михайла Грушевського 29 вересня 2016 р. в актовій залі Центру дитячої та юнацької творчості м. Черкаси відбувся урочистий захід, присвячений видатному українському історикові, громадському та політичному діячеві, голові Української Центральної Ради, який присвятив все своє життя Україні. Організатором та ідейним натхненником західу  виступили працівники бібліотеки: Тетяна Обща та Наталія Кошовська. Прийняли участь і вихованці зразкової вокальної студії “Браво”. Юні вокалісти виконали пісню «Твоє життя», а Анастасія Горобець, солістка студії, заспівала пісню «Моя Україна».

Захід проходив у формі лекції-концерту та знайомства з творчим та життєвим шляхом Михайла Сергійовича Грушевського. Гості заходу відкрили для себе нові сторінки життя Михайла Грушевського, переглянули уривки документальних фільмів, відзнятих на основі спогадів сучасників великого українця.

Лют 06

«А яблук я йому так і не принесла..»

Я ніколи й подумати не могла, що мені, звичайній школярці, випаде можливість поспілкуватися з найкращою подругою талановитого поета Василя Симоненка.

Ніна Черняк дуже приємна жінка, а від розмови з нею було неможливо відірватися. Адже все, що про вона розповідала унікальне і неймовірно цікаве. 

Це сьогодні Ніна Іванівна пенсіонерка, а коли вона вперше прибігла до Василя Андрійовича, то була молодою, енергійною і безстрашною. Continue reading

Жов 28

Творчий шлях знаменитого мікрофона

Оох…Моє життя…Його не можна назвати занадто складним, але воно і не є легким.Бо ж я мікрофон, така важлива річ в руках журналіста. Коли я був маленьким мікрофонятком, я жив в сім’ї великого тата Мікрофона і мами Мікрофонихи.Моєю заповітною мрією було стати визначним мікрофоном, яким би користувалися найвідоміші журналісти чи зірки естради. І от пройшов час…Мої батьки поставили мене на ноги…Я став дорослим.Після закінчення університету Юних Мікрофоністів я дійсно став хорошим працездатним мікрофоном.Я влаштувався на роботу в одну чудову компанію, де працювали відомі журналісти.Але не все так було солодко, як здається на перший погляд…Ці великі( на мою думку) акули пера виявилися настільки жорстокими,незграбними та необережними, що постійно кидали мене, передавали з рук у руки, знущалися наді мною, дули в мене і навіть били, перевіряючи мою справність.Мене залишали в темних холодних кімнатах, і я часто плакав від страху і суму.Але знаєте, тими моментами, коли мене брали до певних хороших студій чи коли я знав, що завдяки мені відбудеться таке грандіозне інтерв’ю, про яке дізнається вся країна, а чи весь світ, я гордився собою, і мені було радісно на душі!
Моя творча кар’єра досягла вершин, і я успішно пропрацював п’ятдесят років. Але зараз я в пенсійному віці і отримую соціальну допомогу від держави, досить високу на наш час для мікрофонів.
А іноді холодними вечорами я сиджу біля вікна, п’ю гарячий чай і згадую всі ті теплі моменти своєї натхненної праці…

Вихованка гуртка”Юні кореспонденти”
Назаренко Яна

Жов 02

Краплина-Україна

Закульбаблене мереживо світанку ще тепло пахне медами…Ранок лише розпускає крила-тумани… За вікном дощикує… Краплі стікають золотавими сльозами осені по моїй шибці… Грають холодний джаз. Сонце, зійшовши з багряного листка клена, що вишитий ніжним бісером дощу, грається з краплею, мов з крихітним, ніжним живим створінням… Вона ще сподівається зустріти оркестри весни, пнутися у шибки разом із пахощами бузку, стати перлиною на кульбабці, сяяти на сонячній павутині…

Та вона тікає… Падає донизу, наче не може більше жити… Ніби на її плечі от-от впаде тяжкий, буремний час… Чи то вона не хоче самотньо боротися проти вітру, який шарпає за волосся навіть сиві осінні ночі. У неї зламані крила… Немає більше сили тут триматися. Вона очікувала на підтримку, і невпинно котилась вниз.

Лише ніжний, обережний поцілунок зачорнобривленого променя її зупинив. Він висушив шибку і забрав краплю на небеса, до янголів, які не могли спуститись до землі. Це ж бо табу за їхню вічну святість… Але ця сльоза була чиста, гідна ангелів, возвеличена променем… Після тяжкої осені на холодній шибці її чекає весна.

А що, як та крапля – то моя,засіяна сокирками Україна? Вона так само котиться донизу, так само снить любов’ю, їй так само важко!тоді промінь – наш народ, що не дає Вкраїні розбитись, що любить її,що готовий захищати свою землю до останньої краплі крові, і разом з нею сподівається на вкриту яблуневою піною весну…Моя нація довела, що любить її, не давши загинути під чужим ярмом! Ми єдина надія України, волошковий квіт нації! Промінь добра і миру!
Тож донесімо нашу Украйну, возвеличмо її аж до Бога! Даймо їй шанс на мирну весну!

Автор Ірина Сало.

Жов 02

Солдат

Хати, покинуті господарями, пороззявляли роти розчинених сінешніх дверей, наче діти, що німо просять їсти… Прошите пострілами скло віддзеркалює чорне від вибухів небо. Ідеш ти…

Високе чоло, розрізане рубцем і трьома глибоко посадженими зморшками, прикрашають вигорілі на сонці брови,що спустились крайками, мов стомлені орлині крила. Очі… дзеркало страждань і сумнівів твоєї стомленої пострілами душі… В них засіла скорбота за полеглими в боях побратимами, рішучість, з якою ти ринувся в бій, вогник, що не дає тобі опустити руки… Що бачили ті очі? Смерть, стрілянину, небо, затягнуте чорними хризантемами вибухів. Ті очі, що читали дитячі листи, і іскри від них доходили до кожної клітинки твого тіла. Той вогненний погляд легко змінюється на сповнений соняшниковою радістю, коли ти згадуєш про неціловану ще донечку, кохану дружину, що молиться за тебе щодня… Та все ж на дні твого погляду – сум зраненого птаха… Сум за Україну! В куточках виразних блакитних очей, мов тихе проміння забутої радості, збіглися гострі зморщечки. З-під каски виглядають вуха, які щодня чули дикі звуки пострілів. Гострий ніс надає виразу твого обличчя якоїсь таємничості… Уже декілька тижнів не голені щоки переходять в тонкі, обвітрені губи. Мужні, широкі плечі, що вже більше, ніж півроку носили солдатську форму. Сильні руки з невимовною гордістю носили українську нашивку. Широкі долоні, що звикли до автомата, водночас мріяли трилати золотоволосу донечку… Такі сильні і ніжні… Бронежилет, куплений волонтерами захищає тебе від куль і снарядів… Він закриває ще й твою душу, визолочену маленькою тихою радістю, що ти зміг зустріти цей ранок, повний задумів і нових надій… За твоїми чобітьми чіпляються шматки болота, і здається, що вся вулиця, розбита снарядами, тягнеться за тобою

Ти підеш і загорнешся в присмерк… А тобі у слід дивитимуться повні подяки села, схожі на старовинну, розбиту кахлю.

Автор Ірина Сало.